ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІВАНА ФРАНКА

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка створено згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 8 травня 1940 року.

Музей відкрито 10 жовтня 1940 року у будинку, в якому І.Франко прожив останні чотирнадцять років. Під час Другої світової війни музей не діяв. Його працівники під керівництвом відомого науковця М.Деркач перевезли експонати частинами до Національного музею, міської бібліотеки та Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. У травні 1944 року на подвір’ї музею розірвалася бомба, будинок було дуже пошкоджено. Музей відновлено і відкрито для відвідування у липні 1945 року.

Першим директором музею був син письменника Петро, згодом музеєм керували: поет, знайомий І.Франка П.Карманський (1944-1946), син Тарас (1947-1949), громадсько-політична діячка М.Кіх (1959-1970), син українського письменника В.Стефаника С.Стефаник (1970-1980).

Експозиція музею знаходилася у двох будинках: у меморіальному («Життя і творчість І.Франка») і в сусідньому будинку М. Грушевського («Значення творчості письменника і вшанування його пам’яті»), що був переданий музеєві у 1944 році.

У 1986 у будинку І.Франка відповідно до спогадів доньки Анни Франко-Ключко, синів Петра і Тараса та знайомих письменника відтворено меморіальну квартиру.

У 2006 році до 150-річчя від дня народження І.Франка у музеї створено дві нові експозиції – «Родина Івана Франка», розміщена у двох кімнатах на другому поверсі будинку письменника, та літературна.